FANDOM


Файл:Traditional Farming Methods and Equipments.jpg

Ґрунтообробка — процес втручання в структуру ґрунту з метою його підготовки до сівби, покращення проростання і зростання насінневого матеріалу, знищення шкідників, покращення надходження води і повітря для забезпечення життєдіяльності культурних рослин і пригнічення чи знищення бур'янів.

Історія і сучасна постановка проблеми

На самих ранніх стадіях переходу людини від збирання до рільництва виникла потреба у підготовці ґрунту безпосередньо для сівби та отримання хороших врожаїв. Себто, у перетворенні необробленого ґрунту на ріллю. За результатами археологічних знахідок вважається, що людство перейшло від збирання до рільництва не пізніше як 10 тисяч років тому. Починаючи від обробітку землі дерев'яною загостреною палицею, людина поступово почала вдосконалювати інструменти, використовуючи кам'яні, бронзові, сталеві наконечники (кам'яна мотика, бронзова мотика, тощо).

Файл:KerbauJawa.jpg

Прогресивним кроком було застосування для ґрунтообробітку значних площ інструменту на гужовому ходу, себто із застосуванням тяглової сили одомашнених тварин (буйволів, волів, коней).

Від стародавніх шумерів дійшов до нас епос «Спір мотики і плуга». В гімні мотика бідняка кидає виклик «царському» гордовитому плугу. Проте, хоч симпатії автора древнього гімну явно на стороні бідняцької мотики, подальший прогрес людства показав ефективність саме плуга на гужовій тязі.

Примітивним прообразом плуга стала дерев'яна соха, інструмент, що не перевертав шар землі, а підривав і розгортав його на дві сторони.

На території сучасної України

Знахідки решток сільськогосподарських знарядь на території сучасної України дозволяють вченим робити висновки, що ґрунт для сівби наші пра-пращури готували як мінімум шість тисячоліть [1]

Найдавнішим за походженням є мотичне землеробство. Характерною його рисою в минулому був обробіток великих постійних земельних городніх ділянок вручну, тобто за допомогою мотик та інших примітивних засобів праці. На думку дослідників, цей тип землеробства набув високого рівня розвитку вже у племен трипільської культури. В лісовій зоні України первісне мотичне хліборобство обов'язково поєднувалося з іншою системою використання й обробітку грунту — з вирубно-вогневою. Головна суть цієї системи полягала в тому, що влітку або восени на обраній для обробітку ділянці лісу вирубували всі дерева і кущі, які весною, після їх висихання, спалювали, а очищену від залишків лісового матеріалу земельну ділянку розпушували мотиками і засівали зерновими культурами (житом, вівсом). Зібравши врожай, викорчовували тут всі пні, а ділянку землі угноювали й орали. Праукраїнці називали таку ділянку ріллі "пасікою". Залишки вирубно-вогневої системи хліборобства спорадично побутували на теренах Східних Карпат і Полісся аж до початку XX ст.

Приблизно з II тис. до н. е. в чорноземних степових і лісостепових регіонах України на основі застосування орних знарядь і тяглових тварин (волів) виникла перелогова система хліборобства, з якої, власне, і починається розвиток польового землеробства — рільництва. На відміну від вирубно-вогневої системи, перелогова відзначалася раціональнішим використанням землі: зораний лан засівали впродовж кількох років різними зерновими культурами (перший рік висівали пшеницю, другий — ячмінь, третій рік — просо тощо), а після виснаження грунту залишали його на десяток і більше років для "відпочинку", тобто для природного відновлення родючості. Відтак знову орали цей переліг. Описану систему рільництва найдовше застосовували на Півдні України (до кінця XIX ст.), де тривалий час було чимало незайманих земельних площ.

У I тис. до н. е. перелогову систему хліборобства почала поступово витісняти двопільна. Її суть полягала в тому, що всі придатні для обробітку землі сільська громада розділяла на дві приблизно однакові частини: одну з них орали і засівали різними зерновими культурами, а на іншій випасали домашню худобу. Наступного року змінювали функціональне призначення обох ділянок лану: худобу випасали на тій з них, яку орали і засівали тогоріч, а хліб вирощували на минулорічному "пасовищі".

Найінтенсивніше і найдовше застосовували двопільну систему хліборобства праукраїнці Східних Карпат, котрі орну землю означали давнім за походженням терміном "царина", а пасовище — терміном "толока". Інтерес становить також те, що у Середньовіччі природною межею між "цариною" і "толокою" тут часто слугувала водна артерія — річка чи потік, уздовж яких простягалися карпатські поселення.

З виникненням у княжу добу плуга як орного знаряддя набула поширення нова, досконаліша система хліборобства — трипілля. Головна його суть полягала в тому, що всю землю українські селяни розділяли на три приблизно рівні частини: одну відводили під пар, тобто не засівали зовсім, а використовували як пасовище ("толока"), на другій ("царина") сіяли озимину, а на третій ("ярина") — ярові культури. Наступного року розорювали вже толоку, де вирощували озиме жито або озиму пшеницю, тобто ця ділянка ріллі ставала цариною. Натомість тогорічну царину, після жнив, орали на зяб, а весною засівали її яровими культурами. Іншими словами, впродовж трьох років кожна з названих ділянок ріллі почергово змінювала призначення. На жаль, малоземелля українців спричиняло те, що класичне трипілля як хліборобська система часто порушувалося. Зокрема, в ХІХ — на початку XX ст. у деяких місцевостях українці розорювали зазвичай усі ділянки землі, не залишаючи пару. Тогочасні селянські земельні наділи також майже ніколи не зосереджувалися в одному масиві, а на кількох ланах.

Крім названих хліборобських систем, в Україні побутували також багатопілля та змішані форми (двопілля чи трипілля з перелоговою системою, двопілля з вирубно-вогневою системою тощо). Зокрема, багатопілля набуло тут поширення наприкінці XIX — у 20-х роках XX ст. після проведення аграрних реформ і виникнення великої кількості хуторів. Щоправда, подальший його розвиток в Україні у зв'язку з використаниям раціональної сівозміни у селянському господарстві перервали насильницьким методом на початку 30-х років — після усуспільнення землі внаслідок її колективізації.

Традиційним видом господарської діяльності українців споконвіків було землеробство, що поділяється на три окремі галузі:

Серед цих галузей землеробства головне значення посідало рільництво, витоки якого в Україні вчені датують кінцем III — початком II тис. до н. е. Віддавна на українських етнічних землях вирощували різні злакові (пшеницю, жито, ячмінь, просо, овес, гречку та ін.), зернобобові (біб, горох, сочевицю тощо) і технічні (коноплі, льон, рижій) культури.

Наприкінці ХІХ — початку XX ст. найпоширенішою зерновою культурою була тут яра й озима пшениця, яку вирощували переважно у південних регіонах і на теренах Закарпаття, а також у лісостеповій зоні України. Сіяли її завжди на кращих ґрунтах [2]. Друге місце серед зернових культур посідало жито. Його культитували передусім українські селяни Полісся і Східних Карпат, а також Київщини та Волині. Сіяли жито переважно як озиму культуру на гірших або на виснажених ділянках лану. Широко вирощували українці і ячмінь — ранню та невибагливу зернову культуру.[3] Культивувалось в Україні також близько 20 гатунків проса — сухостійкої злакової культури. Його насіння висівали переважно на піднятій цілині та перелозі, заволочуючи бороною з "напором", тобто з прив'язаною до знаряддя дерев'яною колодою. За допомогою останньої розбивали нерозпушені грудки і затирали посівний матеріал у землю. На території Волині, Поділля, Чернігівщини, Середнього Подніпров'я широко вирощували гречку — пізню ярову культуру: наприкінці травня сіяли її на цвіт для бджіл, а в червні — на зерно. Українці Східних Карпат вирощували в значній кількості овес.

Звісно, підготовка ґрунтів до сівби цих культур за багато століть виплекала стійкі традиції ґрунтообробки в Україні.

Технології ґрунтообробки

Ґрунтообробка є базовою операцією у формуванні майбутнього врожаю. А якість проведення основного обробітку грунту є необхідною умовою доброго врожаю.

Залежно від кліматичних умов, типу, механічного складу, вологості та твердості ґрунту, попередника, забур'яненості і культури, яку слід виростити, та дальшої сівозміни нині можна виділити розвиток трьох головних технологій основного обробітку ґрунту:

  • традиційна технологія, яка ґрунтується на полицевому основному обробітку;
  • ґрунтозахисна технологія, яка ґрунтується на системі мінімального обробітку ґрунту;
  • технологія нульового обробітку грунту, яка грунтується на використанні сівалок прямого висіву та інтенсивному застосуванні гербіцидів.

Ефективного використання всіх технологій обробітку ґрунту можна досягти тільки за комплексного їх поєднання. Але це потребує застосування великої кількості різних машин і агрегатів, що, з економічної точки зору, не завжди можливо. Для виконання операцій із обробітку ґрунту, незалежно від впровадженої технології, потрібна надійна високопродуктивна сільськогосподарська техніка. У сільському господарстві країни виникли труднощі з основною підготовкою ґрунту. Оранку виконують не зовсім якісно і не в оптимальні агростроки, що призводить до зниження врожайності. Причинами цього є те, що в господарствах переважно використовують плуги застарілої конструкції, які не забезпечують відповідної якості обробітку

Інструменти для ґрунтообробки

Інструменти промислового рільництва

Файл:Descriptive annual catalogue of Jos. F. Dickmann Seed Co.'s high-class garden, field and lfower seeds - grain, implements, and fertilizers and poultry supplies of all kinds (1897) (20359172969).jpg

З розвитком промислового виробництва природно розвинулося виробництво сільгосптехніки для аграріїв.

Сьогодні інструменти для ґрунтообробки виготовляють кращі вітчизняні та іноземні виробники.


Плуги промислові

Шаблон:Commons Шаблон:Основна стаття

В Україні

Заводи України випускають високопродуктивні плуги, а саме:

Низка підприємств виготовляє обертові плуги спільно з іноземними фірмами:

  • Бердичівське СП «Агромаш» — плуги ПОШР-8,
  • Бородянське ВАТ «Борекс» — плуги ПНО-3-40, ПНО-4-40
  • завод «Бахмачполімермаш» — плуги серії ПОНП-8 та модифікації [5].

Плуги, які виготовляють в Україні спільно з зарубіжними фірмами — ПО-8 моделі Геркулес-1000 виробництва ЗАТ «Інтерагротек» (Київ) спільно з фірмою «Фогель Нот» (Австрія) та плуг ПОШР-8 виробництва СП ВАТ «Агромаш» (м. Бердичів) спільно з фірмою Челінжер (Франція), а також імпортні плуги RB-100 та RS-100 фірми «Квернеланд» (Норвегія), — агрегатуються з тракторами на одинарних колесах, реалізуючи спосіб водіння трактора при роботі з даними плугами по борозні.

Слід визначити загальний недолік
  • трактори імпортного виробництва, такі як «Кейс», оснащені задніми широкими одинарними колесами, які ущільнюють ґрунт у борозні, залишаючи колію неповністю прикиданою, і, як наслідок, відзначається просідання грунту в борозні на стику суміжних проходів плуга та зниження якості висіву.
  • З тракторами зі здвоєними колесами дані плуги не агрегатуються.
  • Плуги моделі RM-100 і RS-100 фірми «Квернеланд» призначені для агрегатування з тракторами як на одинарних, так і здвоєних колесах, і можуть забезпечувати спосіб водіння як борозною, так і полем.

Серед широкозахватних плугів даного типу плуг моделі RM-100 має просту конструкцію, високий технічний рівень і рекомендований для використання в сільському господарстві України та спільного його виробництва. Плуг PL-100 має більш складну конструкцію порівняно з плугом RM-100 і, відповідно, має більшу вартість. [6]

Файл:ОбертовПлуг.png

Плуги зарубіжного виготовлення комплектуються різними видами робочих органів із вдосконаленою геометричною поверхнею, а також пластинчастими полицями, які знижують тяговий опір та забезпечують роботу на ґрунтах підвищеної вологості.

Різновидом традиційного полицевого плуга є оборотний (чи обертовий) плуг

Відрізняється оборотний плуг від інших моделей насамперед наявністю подвійних дзеркальних лемешів. При обробці полів один з них знаходиться безпосередньо в ґрунті, а другий - поверх неї. Після розвороту трактора лемеші за допомогою гідравлічної системи міняються місцями. В результаті виходить дуже гладка оранка без борозен і гребенів. При використанні звичайного плуга з одинарним лемешем домогтися такого неможливо. В цьому випадку при оранці від центру поля між смугами з'являються подвійні гребені, а при роботі від краю — подвійні борозни. Орати землю з використанням оборотного плуга можна зі швидкістю до 6-9 км/год.

Борони

Файл:Asymmetric disk harrows.jpg

Шаблон:Основна стаття

Борони випускають
  • традиційні зубчасті
  • дискові; дискові в свою чергу можуть бути:

Шаблон:Commons

    • пасивні (лущильники)
    • активні (фрези) — вертикального чи горизонтального розташування
Лущильники чи вертикальні пасивні дискові борони

Дискова борона використовується для дрібного боронування, відзначається продуманою конструкцією, що не вимагає обслуговування, та універсальністю застосування. Її перевагою є універсальність застосування починаючи з першого лущення стерні і закінчуючи подальшою підготовкою ґрунту перед посівом після лущення або оранки. Дозволяють здійснювати підготовку ґрунту на глибину від 5 до 12 см. Глибина обробки швидко встановлюється за допомогою розпірок. Диски [7] розташовані в два ряди [8]. Кожен з дисків у разі окремо може бути захищений на випадок наїзду на перешкоду завдяки гумовій посадці [9].


Дискові лущильники мають широке застосування в різних технологіях обробки ґрунту. Придатні для виконання класичного лущення після збору врожаю [10], завдяки значному діаметру дисків [11], а також для різних інших видів обробки. Більшість подібних машин дають ефект вирівнювання посівного плато - тому дисковий лущильник підходить також для передпосівної обробки ґрунту.

Культиватори

Файл:Amazone Mulchgrubber Cenius 3002.jpg

Шаблон:Основна стаття Шаблон:Commons Культива́тор — знаряддя для обробки ґрунту (без перевертання його верхнього шару; так звана заощадлива ґрунтообробка чи (інша назва) мінімальна ґрунтообробка), боротьби з бур'янами і внесення в ґрунт добрив.

Основними робочими органами культиватора є лапи. За їх типом, а також за призначенням цих знарядь, видом їх тяги та способом з'єднання з трактором культиватори поділяють на:

  • па́рові,
  • розпушувальні, чи просапні
  • протиерозійні (штангові і плоскорізи),
  • вогневі,
  • рослинопідживлювачі,
  • підгортачі,
  • садові,
  • фрезерні,
  • овочеві,
  • лісові.
Призначення

Культиватори за призначенням поділяються: для суцільного (парові), міжрядного обробітку ґрунту (просапні) і спеціального призначення.

  • Культиватори для суцільного обробітку ґрунту застосовують для підрізання бур’янів, розпушення та передпосівного обробітку ґрунту тощо.
  • Просапні культиватори використовують для передпосівного та міжрядного обробітку просапних культур. Їх називають ще культиватори-рослинопідживлювачі. Вони розпушують ґрунт, підрізають бур’яни, підгортають рослини в рядках, проводять підживлення рослин, тощо.
  • Спеціальні культиватори мають вузьке призначення. До них відносять садові культиватори, протиерозійні, фрезерні та ін.

Культиватори випускають начіпні та причіпні.

Робочі органи

Робочими органами культиваторів є лапи, ножі, диски, пружинні пальці, вирівнювальні бруси, котки роторні та ін. На культиваторах для суцільного обробітку ґрунту найчастіше застосовують універсальні стрілчасті і розпушувальні лапи. Стрілчаста лапа прикріплена жорстко до стояка.

  • Кут похилу леза лапи до горизонтальної площини становить 23…300
  • Кут розтвору 60…650
  • Ширина захвату лап в основному 270 і 330 мм.

Стрілчасті лапи добре розпушують ґрунти і підрізують бур’яни. Розпушувальні лапи можуть бути одно або двобічні. Встановлюють розпушувальні лапи на жорстких або пружинного типу стояках. Ширина захвату лап 20…50 мм. Лапи на пружинних стояках у процесі роботи вібрують і самоочищуються від землі, рослинних решток тощо.

Лапи з жорстким стояком використовують в садах і виноградниках. Вони обробляють ґрунт на глибину до 25 см.

На культиваторах для суцільного обробітку ґрунту застосовують індивідуальне або групове (по 2-3 лапи), шарнірно-радіальне кріплення лап до бруса рами. Шарнірне з’єднання стояків лап з рамою проводять за допомогою гряділів, повідців тощо. Таке кріплення забезпечує копіювання лапами рельєфу поля і збереження заданої глибини обробітку ґрунту.

Міжрядкові просапні культиватори

Призначення просапних культиваторів наглядно виглядає на прикладі універсального бурячного культиватора УСМК [12].

Культиватор універсальний бурячний механічний з шириною захвату 5,4 м (УСМК-5,4В) призначений для поверхневого передпосівного (суцільного) і міжрядного обробітку ґрунту з метою його розпушення, знищення бур’янів, заглиблення гербіцидів, а також підживлення посівів цукрових буряків і других культур, посіяних з міжряддям 45 або 60 см.

Глибокорозпушувачі

Файл:Glebosz.jpg

При постійному обробітку поля технікою за рахунок тиску, що створює трактор чи комбайн на ґрунт, в товщі ґрунту на глибині 60-80 см створюється дуже щільний «збитий» шар. Цей шар створює проблеми із водообміном. Після весняного танення снігу вода тривалий час затримується на полях, що призводить до гниття частини насіння; в спекотні літні місяці до поверхневого шару ґрунту не може підійти вода з глибинних шарів. Цю проблему вирішують обробітком поля глибокорозпушувачами (рос. глубокорыхлитель, англ. subsoiler).

Глибокорозпушувач виробляє канавки в збитому шарі ґрунту, що значно покращує сезонний водообмін.

Обробіток землі глибокорозпушувачами бажано проводити з інтервалом у 2-4 роки.

Інструменти для городництва

На відміну від промислового рільництва, городництвом люди часто займаються на присадибних ділянках, де нерентабельно, а часом просто неможливо застосування великої аграрної техніки. Отже, в городництві ґрунтообробка виконується ручним інструментом або засобами малої механізації.

Заступ

Шаблон:Commons Шаблон:Основна стаття

За́ступ — давньоукраїнська назва лопати, призначеної для нако́пування ногою (з горизонтальними верхніми закраїнами-майданчиками для ноги).

Лопата

Файл:NHB Groundbreaking Shovel - Flickr - The Central Intelligence Agency.jpg

Шаблон:Основна стаття

Загальна назва універсального інструменту. При ґрунтообробці використовують саме за́ступ. Інша назва «багнетна» лопата, себто тиск якої відбувається прямо, уко́лом, на відміну від підбірної лопати-«шухлі».

Останні роки у дачників в Україні користується неабиякою популярністю лопата-«американка»,— гібрид багнетної лопати, за́ступа і шухлі. Шаблон:Fact. Це й пояснює «народну» назву інструмента.

Сапа

Файл:FarmingZambia.jpg
Файл:Draw hoe.jpg

Шаблон:Commons Шаблон:Основна стаття

Сапа, сапка,(рос. тя́пка) мабуть, самий розповсюджений серед домогосподарок городній інструмент; різновид мотики з полегшеним, розширеним і загостреним лезом.

Застосовується для передпосівної підготовки ґрунту, протягування рядків для насіння чи картоплі, просапування рослин-шкідників, підгортання рядків, викопування коренів бур'янів (осот, берізка), викопування коренеплодів; формування меж ділянок і доріжок для проходу по городу, насипання ґрунту на плівку при влаштуванні парників, тощо.

В будівництві чи проведенні ремонтно-оздоблювальних робіт сапку використовують для приготування будівельних сумішей (цементно-піщаного розчину, розведення водою готових сухих сумішей, тощо).

Окрім сапок із одним прямим чи місяцеподібним лезом використовують їх різновиди:

  • підгортач — з двостороннім лезом, як стрілоподібна лапа культиватора, для формування та підгортання рядків
  • копалка — сапка із кованим наконечником на два чи на три зуба; використовується в районах, де поширене вирощування картоплі, для ручного викопування картоплі

Граблі

Файл:Rake.jpg

Шаблон:Основна стаття

Граблі — сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі, виконуючи при цьому функції ручної борони.

В Україні розповсюдження отримали дерев'яні та залізні граблі. Обидва могли бути ручними та кінними.

Дерев'яні граблі використовуються, як правило, при перегортання та зборі сіна. Ґрунтообробкою займаються виключно залізними граблями (подрібнення грудок ґрунту після оранки, вирівнювання посівного стола, збір грудок, які не вдається подрібнити, каміння, деревовидних решток, у тому числі картоплиння.

Плужок

Шаблон:Основна стаття Плужок — умовна, розповсюджена серед українських дачників, назва комплекту інструменту кустарного (чи підприємств малого бізнесу) виробництва із змінними насадками для полегшення ґрунтообробних робіт на присадибній ділянці.

Може мати насадки
  • Мітчик чи маркер — змінна насадка, що дозволяє садити будь-яку городину (картоплю, капусту, буряк, моркву, помідори, огірки, цибулю, тощо) на підготованій площі рядками
  • Підгортач — дозволяє робити підгортання рядків ґрунтом на дві сторони
  • Картоплекопач чи копач коренеплодів — дозволяє підривати будь-які коренеплоди, висаджені рядками.
Маркер
Схема виготовлення
Плужок з маркером.
Вигляд збоку
Плужок з підгортачем.
Вигляд збоку
Вигляд підгортача
Файл:Копалочка 105.png

Копалочка

Шаблон:Основна стаття Копалочка — умовна назва виготовленого на підприємстві малого бізнесу чи кустарним способом інструменту, що являє собою сукупність вил і важеля для полегшення роботи.

  • Принцип роботи інструмента полягає у тому, що штучно створюється великий важіль із коротким плечем знизу і довгим плечем зверху. Навантаження працівник створює на точку опори, що знаходиться біля самого робочого інструмента, тим самим навантаження на м'язи рук і спини набагато менше, ніж при роботі лопатою і плоскими вилами.
  • Окрім того, після кожного перевертання землі лопатою витрачається частина енергії на підйом інструмента з землею на ньому і на кидання. Копалочка не перевертає землю і не підіймається, а «підтягується» без відриву від ґрунту.


Мотоблок

Файл:Культиватор Крот с импортным двигателем.JPG

Шаблон:Основна стаття Шаблон:Commons

Файл:Motoblok-motor-sich-mb-6de-dizelnyy.png
Файл:МотоблокФрези.png

Мотоблок — універсальний мобільний енергетичний засіб на базі одновісного шасі, різновид малогабаритного трактора [13]. Оператор, який керує мотоблоком, крокує слідом за машиною по оброблюваному ґрунті, тримаючи машину за важелі управління.

За способом агрегатування із знаряддям розрізняють колісні мотоблоки і мотокультиватори (мотознаряддя). У колісного мотоблока робота знаряддя здійснюється за рахунок тягового зусилля, створюваного колісною ходовою частиною, а у мотокультиватора знаряддя (фреза, просапник) встановлюється на провідну вісь замість коліс.

Як правило, на універсальний мотоблок можна встановити фрези культиватора замість коліс, а на культиватор колеса — ні, оскільки мотоблок має потужніший двигун (від 5 к.с. і більше) і важчий (мотоблок від 90 кг і більше); відповідно, двигун мотокультиватора не «потягне» причепне обладнання.

Двигун мотоблока карбюраторний двоциліндровий чи дизельний. Сучасні мотоблоки більшої потужності (китайські «Зубр», «Зірка», українські «Мотор-Січ») вже обладнуються чи мають можливість дообладнання базової комплектації АКБ, засобами стартерного пуску двигуна, освітлювальними приладами, валом відбору потужності.

Мотор-Січ МБ-6ДЕ
У конструкції мотоблока передбачені
– регульована ширина колії;
– великий дорожній просвіт;
– велике число передач;
– фланцеве кріплення двигуна до коробки передач з безпосереднім приводом;
– є вал відбору потужності;
– навісне і причіпне обладнання: поворотний механізм, комплект для посадки та збирання картоплі, борона, підгортальник, картоплекопач, косилочний агрегат, плуг, рама навісна універсальна, картоплесаджалка, розпушувач, косилочний агрегат кутовий, картоплесаджалка малогабаритна, адаптер «Мотор Січ АД-2В», адаптер «Мотор Січ АД-3В»;
– блокується диференціал.
Характеристики
Виробник Мотор Січ
Країна виробництва 25px Україна
Двигун дизельний
Потужність 6 к. с.
Максимальна ширина обробки 80 см
Максимальна глибина обробки 20 см
Обсяг паливного бака 4 л
Вага 235 кг
Система запуску електростартер і механічний стартер
Трансмісія шестерний редуктор
Зчеплення дисковий
Особливості — вал відбору потужності, передня підпора

Див. також

Посилання


Виноски

  1. www.ebk.net.ua/Book/history/makarchuk_eu/part8/801.htm - С. А. Макарчук Етнографія України Навчальний посібник Львів "Світ" 2004
  2. як мовилось у народі, "на підлозі пшениця не зійде"
  3. В народі говорили: "Кидай мене в грязь, то будеш як князь", "Топчи мене в болото, то буду як золото".
  4. Плуг ПУМ-4-40 призначений для агрегатування з тракторами типу ДТ-75, наявність яких у парку сільського господарства значно зменшена, а з тракторами Т-150К та новими тракторами ХТЗ-17021 з потужністю двигуна 180 к.с. використання їх не зовсім ефективне. Плуги ПУМ-5-40 можуть агрегатуватися з тракторами ХТЗ-17021, забезпечуючи задовільну якість виконання технологічного процесу.
  5. Заводом «Полімермаш» (м. Бахмач) створений обертовий плуг ПОНП-8 з використанням конструкційних особливостей плугів фірми «Лемкен» (Німеччина).
  6. Плуг RM-100 під час випробувань агрегатувався з тракторами «Джон Дір 8400» зі здвоєними колесами і показав задовільну якість виконання технологічного процесу. При цьому плуг забезпечував продуктивність до 3,0 га/год основного часу за витрати палива на 1 га в межах 13 кг. Цей плуг перевіряли у п'ятикорпусному варіанті з трактором ХТЗ-17021 та гусеничним трактором ХТЗ-200Б, при цьому він забезпечував задовільну якість оранки та прийнятні експлуатаційні показники.
  7. з діаметром Ø 510 мм
  8. Для прикладу приведено дані по лущильнику „Softer“. Інші модифікації мають схожі параметри
  9. Робочі ширини машин 3 - 11 м Кількість рядів дисків 2 чи більше
  10. на глибину до 18 см
  11. до 620 мм
  12. УСМК - Універсальний Суцільного та Міжрядкового обробітку Культиватор
  13. Слово мотоблок увійшло у вжиток в українській мові в 80-і роки. Воно замінила незручні у вживанні терміни, що використовуються раніше: пішохідний трактор, малогабаритний трактор пішохідний, одноосьовий трактор.

Шаблон:Сільськогосподарська техніка Шаблон:Садові та городні інструменти

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.