FANDOM


Транспорт в УРСР був важливим сектором народного господарства, який в економіці УРСР становив 12 — 13% всіх коштів продукції, а в таких галузях, як нафтопереробна, вугільна чи хімічна, доходило до 27 — 35%. Транспорт в УРСР поділявся на залізничний, річковий, морський, автомобільний, повітряний, трубопровідний і міський пасажирський. 1977 року обіг сектора транспорту (включно з сектором зв'язку) обчислювано на 4,1 млрд крб. (5,6% усього народного доходу УРСР, 1956 — 3,1%). 1975 року у транспортній сфері працювало 1,7 млн осіб (10,8%). Частка України в загальносоюзній продукції транспорту 1975 року становила 16,1%, число працюючих — 18,5%.

Види транспорту

Залізничний транспорт

Робота залізничного транспорту стала ефективнішою завдяки різним технологічним удосконаленням: на 1977 рік було електризовано 31% залізничної мережі УРСР, при тому, що 1950 року її було лише 1%), збільшено довжину паралельних ліній (з 1960 року на 1230 км). Завдяки цьому вже 1970 року 54% вантажів перевезено електричною тягою, 43% — тепловозами. Для перевезення вантажів вживали переважно чотири-, шести- й восьмивісні вагони, спеціалізовані вагони та модерні електровози типу ВЛ8, ВЛ60 та ВЛ80. Для пасажирських перевезень використовувались електровози ВЛ60 П. Постійно зростав також загальний рівень автоматизації й механізації залізничного транспорту. Вантажний залізничний транспорт УРСР порівняно, наприклад, з американським залізничним транспортом того часу, повільніший і перевозить менше вантажів на вагон, але завдяки інтенсивнішому уживанню вагонів та паровозів був продуктивнішим.

З усіх перевезених в УРСР вантажів на 1977 рік 28,4% припадало на кам'яне вугілля (1965 — 31,0%), 23,4% (19,9%) на мінеральні будівельні матеріали, 13,1% (13,2%) на різні руди, 6,0% (4,4%) на нафту і нафтові продукти, 2,6% (2,9%) на збіжжя.

1971 року на залізничному транспорті працювало 74 000 осіб, тобто понад 1/4 усіх працюючих на транспорті і 2,6% у всьому народному господарстві (на 1940 рік — 5,4%).

Автомобільний транспорт

автомобільної промисловості. Хоч довжина всіх автомобільних шляхів зменшилася в УРСР з 270 800 км у 1940 році до 165 300 км у 1977, через те, що деякі шляхи перестали бути магістральними завдяки ефективнішому розміщенню нових шляхів з твердим покриттям, все одно довжина шляхів з твердим покриттям збільшилася з 29300 до 116700 км у 1975 році; з них лише біля 20 км (Київ — Бориспіль) припадає на чотириколійні автостради. Найважливішими магістралями УРСР були шляхи: Київ — Москва, Москва — Харків — Сімферополь, Київ — Харків — Ростов, Київ — Рівне — Львів, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк, Ленінград — Київ — Одеса, Житомир — Кам'янець-Подільський, Львів — Чернівці;

Автомобільний транспорт був важливий зокрема для перевезення вантажів і пасажирів на короткі відстані. Він перевозив утроє більше вантажів порівняно з іншими видами транспорту, але лише 9,3% всього вантажообігу України. Уже на кінець 1960-их років пасажирським автомобільним транспортом були сполучені всі обласні та районні центри і 9 300 колгоспів та радгоспів. Регулярні пасажирські перевезення автобусами на 1977 рік функціонували у 390 містах та смт, таксомоторами в 457 інших місцевостях. На кінець 1960-их років діяло 14 350 маршрутів авттомобільного транспорту з близько 150 000 працівників.

Автомобільний транспорт загального вжитку був підпорядкований республіканському міністерству будівництва і експлуатації автомобільних шляхів, а решта — різним підприємствам й економічним організаціям. Дослідження в сфері автомобільного транспорту проводив Державний автомобільно-дорожній науково-дослідний інститут у Києві з філіалами у Дніпропетровську, Одесі, Львові і Сімферополі.

Повітряний транспорт

Повітряний транспорт також зазнав великого розвитку після Другої світової війни. За цей час закладено багато повітряних ліній та побудовано нові аеропорти й реконструйовано низку досі діючих. На кінець 1970-х років усі обласні та багато районних центрів мали повітряне сполучення. Аеропорти «Бориспіль», «Львів» й «Одеса» були міжнародними аеропортами. Регулярне повітряне сполучення було встановлене з Белградом, Будапештом, Бухарестом, Варшавою, Берліном, Прагою, Софією, Варною, Віднем, Франкфуртом-над-Майном, Парижем та багатьма містами інших республік СРСР. Проте, переважало перевезення пасажирів на короткі відстані. Для середніх ліній використовувалися літаки типу Ту-124, Ту-134, Ту-154 (на 40 — 50 місць, швидкість 800–900 км/год.); для далеких — Ту-114 або Іл-62 з дещо більшою швидкістю. До найбільших належав літак Ан-22 «Антей» (на 720 пасажирів або 80 т вантажу, швидкість 740 км/год.), розроблений у Києві. 1975 року повітряний флот України виконав авіахімічні роботи в сільському і лісному господарстві на 16,7 млн га.

Роботою повітряного транспорту в УРСР керувало Українське управління цивільної авіації, найбільше з усіх регіональних управлінь СРСР, підпорядковане союзному міністерству в Москві.

Міський транспорт

Міський транспорт УРСР включав в себе метрополітени, трамваї, тролейбуси та внутрішньоміські автобуси. Метрополітени були в Києві і Харкові ; 1977 року вони перевезли 340 млн пасажирів. Трамваями були забезпечені 25 міст (довжина лінії 2 008 км; 1 837 млн пасажирів), тролейбусами — 37 міст (2 888 км і 2 267 млн пасажирів), а автобусами перевезено 4 467 млн пасажирів.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі