FANDOM


64px-Gold

Дана стаття є або була Обраною.

'Річ Посполита
Прапор Речі Посполитої Герб Речі Посполитої
Прапор Речі Посполитої Герб Речі Посполитої
Річ Посполита у 1635
Річ Посполита у 1635
Дата заснування 1548 р.
Дата ліквідації 1763 р.
Столиця Краків (до 1596)

Варшава (після 1596)

Форма правління виборна монархія
Перший правитель Сигізмунд II (перший)
Останній правитель Станіслав ІІ (останній)
Державна релігія християнство, юдаїзм, іслам
Валюта {{{Валюта}}}
Річ Посполи́та (лат. Res Publica, пол. Rzeczpospolita, давньорус. Рѣч Посполита) — східноєвропейська федеративна держава, що існувала протягом 1569—1795 років на теренах сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, південної Естонії та західної Росії. Одна з найбільших держав континенту раннього нового часу. Утворилася 1569 року через об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського внаслідок Люблінської унії. Очолювалася виборним монархом, що мав складений титул короля польського і великого князя литовського. Столиця розташовувалася в Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596). Керувалася шляхтою різних національностей, що становила 10% від усієї населення держави. Шляхта вважалася джерелом влади і втілювала її демократичним шляхом через вибори до парламентських, представницьких та місцевих органів: сейму, сенату, сеймиків тощо. Мала високий рівень децентралізації управління. В першій половині 17 століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км², на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом усього існування держави домінанту позицію в ній займала Католицька церква. В елітарній культурі панувала латинська і польська мова, а також ідеологія сарматизму. Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримських ханством на півдні. Після великого козацького повстання 1648 року, що згодом спровокувало вторгнення шведів та московитів, втратила чверть усіх територій. У 18 столітті, через свавілля магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. 1772 року втратила третину земель внаслідок поділів між Росією, Пруссією та Австрією. Після ухвалення Конституції 3 травня 1791 року проголошена унітарною державою, конституційною монархією. Припинила існування в результаті поділів Речі Посполитої між Росією, Пруссією та Австрією в 1793 і 1795 роках.

Історія

  • 1558—1583: Лівонська війна → Ям-Запольська угода (1582)
  • 1569: Люблінська унія — утворення Речі Посполитої, федеративної виборчої монархії.
  • 1572: смерть короля Сигізмунда ІІ Августа.
  • 1573 Перші вибори короля (кандидати — французький принц Генріх ІІІ Валуа, московський цар Іван Грозний, московський царевич Федір, австрійський ерцгерцог Ернст Габсбург та шведський король Юхан ІІІ Ваза). 11 травня обрано Генріха Валуа, який підписав Генріхові артикули, Pacta conventa, postulata polonica, розширивши тим самим шляхетські привілеї та вольності (Золота вольность).
  • 1574: Генріх Валуа втік до Франції, де став королем після свого брата. Другі вибори короля (кандидати — германський імператор Максиміліан II, царевич Федір, австрійський посол Вільгельм Розембергський, феррарський герцог Альфонс ІІ д'Есте та семиградський князь Стефан Баторій). 15 грудня Обрано Стефана Баторія.
  • 1588: 3-й Литовський статут
  • 1573: Варшавська конфедерація, свобода сповідання.
  • 1596: Берестейська унія, перехід Київської митрополії Константинопольського патріархату під юрисдикцію Риму.
  • 1609—1618: 2-а московська війна → Деулінське перемир'я (1618).
  • 1632—1634: 3-а московська (смоленська) війна → Поляновський мир (1634).
  • 1648—1657: Повстання Хмельницького.
  • 1654—1667: 4-а московська війна → Андрусівський мир (1667).
  • 1658: Гадяцький договір з козаками, проект Речі Посполитої трьох народів (Польщі, Литви і Русі).
  • 1772: 1-й поділ Речі Посполитої.
  • 1791: Конституція 3 травня.
  • 1793: 2-й поділ Речі Посполитої.
  • 1795: 3-й поділ Речі Посполитої.

Державний устрій

Державний устрій Речі Посполитої оформився при королі Генріхові Валуа (1573–1574), який займав польський престол перед тим як стати королем Франції. Таким чином оформився державний устрій — республіка з виборним королем. Після короля був сейм (Сенат та Посольська Ізба). Після Сейму сеймики (зібрання шляхти).

Королі

Сигізмунд ІІ (1 квітня 1548 — 7 липня 1572) — із литовської династії Ягеллонів.
Генріх І (24 січня 1574 — 18 червня 1574) — із французької династії Валуа. Син французького короля Генріха II Валуа та флорентійської сеньйори Катерини Медічі.
Стефан Баторій (15 грудня 1575 — 12 грудня 1586) — із мадярського роду Баторіїв. Син трансільванського воеводи Стефана IІI Баторія та мадярської шляхтянки Катерини Телегді.
Анна (15 грудня 1575 — 12 грудня 1586) — із литовської династії Ягеллонів. Донька Сигізмунда I Старого й міланської герцогині Бони Сфорци. Співправителька Стефана Баторія.
Сигізмунд III (18 вересня 1587 — 19 квітня 1632) — зі шведської династії Ваза. Син шведського короля Юхана III і польської королівни Катерини Ягеллонки, сестри Анни. Також король Швеції (1592—1599) і титулярний король Швеції (1599—1632).
Владислав IV (8 листопада 1632 — 20 травня 1648) — зі шведської династії Ваза. Син Сигізмунда ІІІ й австрійської ерцгерцогині Анни Габсбург. Титулярний цар Московії (1610—1634) і титулярний король Швеції (1632—1648).
Ян ІІ Казимир (20 листопада 1648 — 16 вересня 1668) — зі шведської династії Ваза. Син Сигізмунда ІІІ й австрійської ерцгерцогині Констанції Габсбург. Титулярний король Швеції (1648—1660).
Михайло І (19 червня 1669 — 10 листопада 1673) — із руського роду Вишневецьких. Син руського воєводи Яреми Вишневецького й польської шляхтянки Гризельди Замойської.
Ян ІІІ (21 травня 1674 — 17 червня 1696) — із польського роду Собеських. Син руського воєводи Якова Собеського й руської шляхтянки Софії Данилович. Легенда оборони Відня від турків 1683 року.
Август II (15 вересня 1697 — 24 вересня 1706, 8 серпня 1709 — 1 лютого 1733) — із німецької династії Веттінів. Син саксонського курфюрста Йоганна-Георга ІІІ і датської королівни Анни-Софії. Курфюрст Саксонії (1694–1733). 1706 року зрікся престолу на користь Станіслава І. Відновлений на престолі 1709 року.
Станіслав І (4 жовтня 1705 — 8 серпня 1709, 12 вересня 1733 — 30 червня 1734) — із польського роду Лещинських. Син коронного підскарбія Рафала Лещинського й польської шляхтянки Анни Яблоновської. 1709 року зрікся престолу на користь Августа ІІ. Відновлений на престолі 1733 року. Останній герцог Лотарингії (1737—1766).
Август III (30 червня 1734 — 5 жовтня 1763) — із німецької династії Веттінів. Син Августа ІІ й байрейтської князівни Хрмстіани-Ебергардіни.
Станіслав ІІ (25 листопада 1764 — 7 січня 1795) — із польського роду Понятовських. Син краківського каштеляна Станіслава Понятовського й русинської шляхтянки Констанції Чарторийської.

Парламентська влада

Найвищим законодавчим органом держави був з'їзд шляхти — сейм або сойм, що обирав короля. В період між сеймами король керував державою разом і за згодою з обраною сеймом Радою резидентів.

Під час ухвалення рішень сеймом існувало право «ліберум вето» — кожний з учасників сейму міг накласти вето на прийняття певного рішення вимовивши слова «Не позвалям» (Не дозволяю). 3 другої половини XV ст. в Польщі усталилася двопалатна структура сейму, що складався з двох палат — сенаторів і послів; остання репрезентувала шляхту — виборців. На елекційних сеймах сенат засідав у великому королівському наметі, що звався шопою, а посли воєводств і земель — на майдані, оточеному ровом, так званому Колі. Присутня на елекції шляхта, участь якої у виборах не обмежувалася, збиралася в окремих наметах, поза Колом. Зокрема, від шляхти правобережних воєводств, враховуючи послів, присутніми на елекції 1632 р. було 186 осіб.

Суб'єкти держави

Велике князівство Литовське зберігало певну автономію у складі Речі Посполитої (мало свої органи адміністративного управління, військо, фінанси, судочинство велося на засадах Литовських статутів).

Під час загострення боротьби магнатських угруповань за владу, феодали Речі Посполитої створювали конфедерації. Відкриті виступи конфедератів проти короля називалися рокошами.

Населення

У суспільстві Речі Посполитої тих часів людей визначали за багатьма факторами. Серед інших це походження і належність до певної суспільної верстви, достаток, віра, народ і мова та інші. За походженням людей ділили на благородних (шляхту) і неблагородних. Серед віровчень виділяли — християн, юдеїв, магометан (мусульман) і язичників. Також важливе значення в суспільстві Речі Посполитої мав поділ на народи — поляки, німці, руські (русини), жмудь, євреї (жиди), греки, вірмени, татари, волохи та ін. Шляхта розглядала себе як нащадка стародавнього племені сарматів. Іноземців — людей з іних (чужих) земель і країн визначали за тим, з якої землі вони походять і піддані якого правителя вони є.

У ранній співдружності Речі Посполитої не було домінування поляків або католицької релігії. Увібравши в себе Україну й уклавши конфедерацію з Литвою етнічні поляки перестали бути більшістю. Співдружність складалася з переважно чотирьох націй: литовців, поляків, білорусів та українців. Мешканців Великого Князівства Литовського часом називали «литвинами», а білорусів одночасно з тим «русинами», як і українців.

На час укладання Люблінської Унії у 1569 р. загальна кількість населення становила 7 млн чоловік з яких близько 4,5 млн було етнічних поляків, 2 млн русинів (українців і білорусів), 0,75 млн литовців і 0,7 млн євреїв. У 1618 році під час укладання Деулінського перемир'я 1618 кількість населення литовців, 0,75 млн прусів, 0,5 млн євреїв і 0,5 млн лівонців. Втрачаючи території і населення під час кризи співдружності в 1717 році населення становило вже 9 млн. (4,5 млн поляків, 1,5 млн українців, 1,2 млн білорусів, 0,8 млн литовців, 0,5 млн євреїв, 0,5 млн інших національностей).

До Реформації до шляхти належали як католики так і православні. Однак після завершення Реформації у 1540-х роках і проголошення унії — всі люди грецької віри вважалися уніатами і мусіли коритись Римській курії. Таким чином православні і їхні громади, що відмовилися визнати унію і передати релігійні споруди у власність Риму, виявилися поза законом. Це, з одного боку, спричинило массовий перехід руської шляхти в католицьку віру, а з другого боку, викликало масовий протест людей, переважно неблагородних верств населення, що фактично відмовилися визнати унію.

Військо

Військо Речі Посполитої складалося з посполитого рушення і кварцяного війська. Згідно з принципами тих часів носити зброю (меч) могли люди лише благородного походження або ті, що знаходяться на службі у таких. Тому існували власні, так звані надвірні війська окремих магнатів. Були рекрути («вибранці») з селян.

Важливо звернути увагу, що саме в середині XVI ст. у військах по всьому світу, особливо у Європі починає запроваджуватись ручна вогнепальна зброя. Одними з перших, хто став масово озброювати вогнепальною зброєю свої війська були руські магнати на кордонах Речі Посполитої — Глинські, Вишневецькі і Острозькі. Саме ці війська стали тією основою, на якій зародилося Військо Запорізьке Низове (Запорізька Січ).


Війни та походи

  • Польсько-російські війни
  • Польсько-татарські війни
  • Польсько-турецькі війни
  • Польсько-шведські війни


За правління Стефана Баторія, Сігізмунда ІІІ, Владислава IV, Яна II Казимира, Яна III Собеського, Августа II Річ Посполита вела безперервні війни проти Московської держави, Османської імперії, Швеції та багатьох інших країн Європи.

З кінця 16 століття у походах польського війська проти турків брали активну участь українські козаки, що іноді мало вирішальне значення для ходу війни (Хотинська війна 1621 року, «Віденська відсіч» 1683 року).

Влітку 1635 року полковник війська Запорозького Костянтин Вовк організував, на запрошення короля Владислава IV, похід 30 чайок на Балтійське море. Балтійська козацька флотилія досі успішно діяла проти шведського флоту і прискорила підписання польсько-шведського перемир'я.

Наслідком численних воєн, що їх вела Річ Посполита, було її ослаблення. В кінці 16 — 2-й половині 17 століття в країні загострилися класові суперечності, набрали масового характеру антифеодальні виступи селян і ремісників. В Україні та Білорусі широко розгорнулася боротьба народних мас за соціальне та національне визволення (селянсько-козацькі повстання під проводом К.Косинського (1591–1593), Т.Федоровича (1630), І.Сулими (1635), К.Скидана (1637), Я.Острянина (1638) та ін.).

Внаслідок Хмельниччини (1648–1654) Лівобережна Україна приєдналася до Московської держави.

В кінці XVII ст. і особливо в першій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала глибоку внутрішню кризу: занепадала торгівля і ремесло, втрачала силу королівська влада, зміцнювалася влада магнатів, зростала феодальна анархія і безправ'я населення. Спроба молодої польської буржуазії та передових кіл шляхти реформувати державний устрій Речі Посполитої у 2-й половині XVIII ст. зазнала протидії реакційної частини магнатів, яких ззовні підтримували Росія, Пруссія та Габсбурги. Внаслідок трьох поділів (1772, 1793 і 1795) Річ Посполита припинила існування. Правобережну Україну та Білорусь приєднано до Росії, Галичину — до володінь Габсбургів.

Скіфська Пектораль Стародавність
( — 300 по Р.Х)
Доісторична УкраїнаПалеолітМезолітНеолітТрипільська культураКімерійці
СкіфиСарматиАнтичні міста Північного Причорномор'я
Знак Володимира Раннє Середньовіччя
(300—1240)
ГотиАнтиГуниВенедиСхідні слов'яниХозарський каганатКиївська Русь
ПоловціКнязівство ФеодороХерсонес
Герб Галицько-Волинського князівства Пізнє Середньовіччя
(1240—1569)
Галицько-Волинське князівствоКиївське князівствоВелике князівство Литовське
Королівство ПольськеЗолота ОрдаКримське ханство
Герб Війська Запоріжського Козаччина
(1569 — 1775)
Запорозька СічРіч ПосполитаХмельниччинаГетьманщинаКоліївщина
Малий герб Новий час
(1775 — 1917)
Російська імперія: МалоросіяСлобожанщинаНоворосіяКубань
Османська Імперія: Чортомлицька СічОлешківська СічЗадунайська Січ
Австро-Угорщина: ГаличинаБуковинаЗакарпаття
Великий герб Новітній час
(1917 — 1991)
Революція: УНРУкраїнська ДержаваЗУНРКубанська Народна Республіка
Зелена УкраїнаКНРСРСР : УРСРКарпатська УкраїнаУПАРеволюція на граніті
Герб України Сучасність
(після 1991)
Незалежна УкраїнаПомаранчева революція

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.