FANDOM


Михайло Єлисейович Слабченко

Невідомо

Невідомо

Народився:

9 липня 1882 с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область

Помер:

27 листопада 1952 (70 років) Первомайськ, УРСР

Громадянство:

СРСР

Національність:

українець

Відомий як:

історик, правник

Діяльність:

Академік ВУАН (з 1929)

Діти:

син - Слабченко Тарас Михайлович (1904-1937), викладач робітфаку Одеського медінституту, член і секретар Одеського наукового товариства, репресований.


Миха́йло Єлисе́йович Сла́бченко (* 9 липня 1882, Нерубайські хутори, нині с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область — † 27 листопада 1952, Первомайськ) — український історик і правник, академік ВУАН. Батько Тараса Слабченка.

Біографія

Народився в селянській родині. Через мізерні статки родини дитинство провів у великій нужді, рано почав працювати у місцевих каменоломнях.

З великими труднощами вступив до Новоросійського (Одеського) університету на історичне відділення історико-філологічного факультету, а згодом перейшов на юридичний факультет.

Брав активну участь в укр. нац.-рев. русі як член студентських громад, РУП (1903), УСДРП (1906-1918).

По закінченні історико-філологічного та юридичного факультетів Новоросійського університету й Військово-Юридичної Академії в Петербурзі був залишений при Новоросійському університеті й 1911 дістав наукове відрядження до Німеччини для завершення магістерської дисертації.

1912 - повернувся до Росії.

В роки Першої світової війни проходив військову службу в званні штабс-капітана.

1918 — приват-доц. Укр. університету в Києві й Кам'янці Подільському, 1919 — доц. Одеського університету, 1920-1929 — проф. Інституту народної освіти та ін. високих шкіл в Одесі, гол. Соц.-Іст. Секції Одеського Наук. Товариства й керівник Одеської філії н.-д. катедри історії України в Харкові (з 1926); акад. ВУАН (з 1929).

Його наук. діяльність охоплювала майже всі періоди історії України; він — автор 13 великих праць і понад 200 наук. ст. (зокрема в «ЗНТШ», вид. ВУАН, а також у рос., нім. та ін. вид.). Основні студії присвячені історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя 17-18 ст.

Головні праці:

  • «Малорусский полк» (1909)
  • «Опыты по истории права Малороссии» (1911)
  • «Протокол отпускных писем за гетмана Д. Апостола 1728 г.» (1913)
  • «Центральные учреждения Украины 17-18 ст.» (1918)
  • «Про судівництво в Україні» (1920)
  • Капітальна праця «Господарство Гетьманщини 17-18 ст.», тт. І-IV (1922-1928)
  • «Соц.-правова організація Січі Запорозької» (1927)
  • «Паланкова організація Запор. Вольностів» (1929).

Ці студії були пов'язані з нарисами соц.-правної та екон. історії України як новітньої (гол. праця: «Матеріали до екон.-соц. історії України 19 ст.», тт. І-II, 1925-1927), так і давньої («Феодалізм в Україні», 1929) доби.

Був засновником одеського осередку укр. іст. науки, з якого вийшла низка поважних дослідників історії та економіки України й усієї Сх. Європи (І.Бровер, О.Варнеке, С.Ковбасюк, О.Погребинський, Н.Рубінштейн, Т.Слабченко та ін.).

Діяльність С. була обірвана в кін. 1929, коли його заарештовано, засуджено на процесі СВУ 1930 й заслано на Соловки. Термін ув'язнення відбував в Саватіївському ізоляторі, який знаходився у скиті й церкві святого Саватія на Великому Соловецькому острові.

По закінченню терміну ув'язнення деякий час працював бухгалтером тресту «Апатит» (Кіровськ Ленінградської області), проте незабаром переїхав у м. Первомайськ Одеської (нині Миколаївської області), де мешкав його син з невісткою і онуком.

На початку жовтня 1937 року сина Тараса заарештовано і 28 жовтня того ж року розстріляно. Самого Михайла Слабченка ще на 10 років позбавили волі.

1942 - з’явилась остання друкована праця вченого — невеличка замітка «Проложное сообщение о предлетописной Руси» («Исторический Журнал», 1942, ч. 7).

1947 - повернувся до міста Первомайська. Деякий час працював вчителем в школах міста, викладав іноземну мову.

1948-1949 - був інспектором міського відділу народної освіти.

На загальноміській учительській конференції в серпні 1949 року секретар Первомайського міськкому КП(б)У І.І.Ємець у своєму виступі назвав колишнього академіка «фашистом і політичним трупом». За цим було звільнення з роботи.

Останні роки провів у важких злиднях. Помер просто на вулиці, поблизу пішохідного переходу через залізничні колії станції Голта 27 листопада 1952 року.

Похований на старому кладовищі по вулиці Одеській в м. Первомайську (на сьогодні місце знаходження могили невідоме).

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі