Українопедія
Register
Advertisement

Слово «Росія» («Росия») є грецькою назвою «Русі» з 10 ст., і тому могло застосовуватися в різний час в різних випадках до дуже різних територій.

Ukraine-Little Rus 1347

1347 рік

У XIV-XV ст. назва «Мала Русь» відносилася до територій Галицької та Київської митрополій, і частіше фігурувала в церковному листуванні візантійської Константинопольської патріархії.

З Вікіпедії про Малу Русь[]

Мала́ Ру́сь або Мала́ Росі́я (грец. Μικρὰ Ῥωσσία) — грецька церковно-адміністративна назва, що з'явилася на початку 14 століття для окреслення Руського королівства. Архаїчна назва України. Похідна назва нового часу — Малоросія.

Ukraine-Little Rus 1600

1660 рік

Назви Мала і Велика Русь виникли задовго до того, як на землях сучасної Росії сформувалась єдина держава. Їх започаткували галицько-волинські князі, ініціювавши створення власної митрополії в межах колишньої загальноруської (близько 1303 р.). Цей феномен був осмислений візантійськими ієрархами як виділення зі складу «Великої Русі» (у грецькій огласовці — Росії), що охоплювала 19 єпархій, «Малої Русі», в складі галицької, холмської, перемишльської, володимиро-волинської, луцької та туровської єпископій (тобто Галичини, Волині й Турово-Пінщини).

Ukraine-Little Rus 1654

1654 рік

Попри всю ефемерність цього новотвору, запроваджена греками термінологія прижилась на місцевому ґрунті, потрапивши й до світської титулатури: останній галицько-волинський володар Юрій-Болеслав II у 30-х рр. XIV ст. іменував себе «князем усієї Малої Русі»; «королем Ляхії та Малої Русі» називали польського короля Казимира, котрий поширив свій політичний контроль на значну частку володінь Юрія-Болеслава.

Ukraine-Little Rus 1667

1667 рік

У церковному вжитку межі «Малої Русі» як поняття не залишалися сталими, оскільки ця назва поширилась і на створену близько 1317 р. литовську митрополію з центром у Новогрудку. Тож, як бачимо, здійснений у XIV ст. термінологічний поділ Русі мав не етнічне, а церковно-політичне підґрунтя. Якщо ж зважати на те, що константинопольські патріархи то ототожнювали «Малу Русь» із Волинню, то відносили до неї Київ і Смоленськ, стає зрозумілим, що, запроваджуючи цей термін до широкого обігу, вони далеко не завжди орієнтувались у тогочасних географічних реаліях.

Цікаво те, що назву Малоросса (Malorossa) знаходять у «Космографії» Аноніма з Равенни, який жив у VII ст. Коли, як вважається, ще не існувало ні етноніма малороси, ні назви Мала Русь чи Малоросія, виникнення яких відносять щонайменше до XVII ст.

Юрій Львович. Мала Русь в титулі[]

У 1303 галицько-волинський князь Юрій Львович відділив від Київської митрополії Володимирську (Волинську), Луцьку, Туровську, Холмську, Галицьку та Перемишльську єпархії, які утворили Галицьку митрополію. Саме в титулі Юрія Львовича вперше прозвучав термін «Мала Русь».

Спадкоємці[]

В 1335 р іменував себе «князем всієї Малої Русі» інший галицько-волинський князь Юрій-Болеслав. У першій половині XVII в. «Малою Руссю» називали вже Київську митрополію, щоб відрізняти її від Московської патріархії.

За Богдана[]

У другій половині XVII в., Після Переяславського договору 1654 р (дивись: «Березневі статті Богдана Хмельницького») назва «Мала Русь» все більш трансформується в «Малоросію», яка пов’язується з землями Лівобережної України – Гетьманщини

Малоросія[]

«Малоросією» у минулому ніколи не називалася ані вся територія сучасної України, ані всі землі населені українцями або їх предками. «Малоросія» – назва пізніша, аніж «Україна».

Назва «Малоросія» походить від «Малої Русі», під якою в XIV-XV вв. малися на увазі Галицька та Київська митрополії, а в XV-XVI ст. іноді землі Русі, що знаходилися в складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського. У першій половині XVII в. ця назва відрізняло Київську митрополію від Московського патріархату (дивись: «Мала Русь і Малоросія – це одне і те ж?»; «Русь і Росія – це одне і те ж?“).

З середини XVII в. назва «Малоросія» («Мала Росія») застосовується до держави, створеної Богданом Хмельницьким в Наддніпрянській Україні (також відоме як «Військо Запорізьке» або «Гетьманщина»). (дивись: “Запоріжжя і Військо Запорізьке – це одне й те саме?”). На чолі Війська Запорозького перебував гетьман. Йому підпорядковувалася не лише козацьке військо, а й місцева адміністрація, утворена козацької старшиною. Територіально Гетьманщина ділилася на полки, а ті в свою чергу на сотні. Відповідно, були полкові й сотенні міста.

За Андрусівським перемир'ям[]

Після Андрусівського перемир’я 1667 р «Військо Запорізьке» було офіційно розділене по Дніпру між Московським царством і Річчю Посполитою. Автономний статус і назва «Малоросія» збереглися за лівобережною частиною, що відійшла до Росії.

Поступово Російська імперія звела нанівець автономію Гетьманщини: в 1764 р був змушений скласти повноваження останній гетьман Кирило Розумовський, а в 1781 р ліквідовано полковий територіальний устрій. Козацька старшина інтегрована в російський дворянський стан, отримавши можливість кар’єрної реалізації в масштабах імперії.

Від Гетьманщини до губернії[]

На місці Гетьманщини була утворена Малоросійська губернія (1764-1781), яку врешті розділили на Новгород-Сіверське, Чернігівське та Київське намісництва, а потім знову відновили у 1796 р. У 1802 р. Малоросійську губернію остаточно розділили на Чернігівську та Полтавську губернії. В 1802-1856 рр. існувало також Малоросійське генерал-губернаторство (з 1836 р включало крім двох згаданих також і Харківську губернію).

XIX - XX ст.[]

У XIX – початку XX вв. «Малоросію» трактували дуже по-різному: і як назву, що наближає Україну до Росії, і як таку, що відрізняє від неї. З одного боку, це поняття лягало в канву імперських поглядів про «триєдину Русь» та «триєдиного російською народі» (що складається з великоросів, малоросів і білорусів). З іншого боку, серед освічених малоросійських кіл існував регіональний патріотизм, підживлюваний спогадами про колишню автономний статус і козацьку волю. З цих ностальгічних переживань брав початок модерний український національний рух.

При тому, що в царські часи за українцями міцно закріпилася назва «малороси», сама «Малоросія» як історичний регіон не поширювалася на південні і західні українські землі. Вона так і залишилася в межах Лівобережжя Дніпра. Для позначення всього ареалу розселення малоросів у 19 ст. знадобилося інше поняття, яким і стала «Україна».

В українському національному русі до початку ХХ століття сформувався негативний стереотип щодо назви «Малоросія», так як вона стало асоціюватися із провінційним комплексом неповноцінності – «малоросійством».

Посилання[]

Advertisement