FANDOM


Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради - Української Народної Республіки - найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в Україні з 15(28).6.1917 до 9(22).1.1918; Уряд України. Створений на закритому засланні Малої Ради 15(28).6. 1917. Складався з 8 генеральних секретарів і генерального писаря. Головою Г.С. і генеральним секретарем внутрішніх справ було обрано В. Винниченка. До складу Г.С. також входили: П. Христюк (УПСР) - генеральний писар, генеральні секретарі: військових справ - С. Петлюра (УСДРП), фінансів - Х. Барановський (безпартійний), земельних справ - Б. Мартос (УСДРП), судових справ - В. Садовський (УСДРП), продовольчих справ - М. Сгасюк (УПСР), народної освіти І. Стешенко (УСДРП ), міжнаціональних справ - С. Єфремов (УПСФ).

26(9)7.1917 В. Винниченко оголосив декларацію, в якій Г.С. проголошувався крайовим органом влади і окреслювались основні завдання його діяльності. Внаслідок переговорів у липні 1917 між Українською Центральною Радою і Тимчасовим урядом Г.С був визнаний органом державної влади в Україні, склад якого мав визначатися УЦР спільно з всеросійським урядом. 14(27)7.1917 В. Винниченко сформував новий склад уряду, до якого входили: голова і генеральний секретар внутрішніх справ - В. Винниченко, генеральний писар - П. Христюк, генеральний секретар земельних справ - Б. Мартос, генеральний секретар фінансових справ Х. Барановський, генеральний секретар військових справ - С. Петлюра, генеральний секретар народної освіти - І. Стешенко, генеральний секретар шляхів - В. Голубович (УПСР), генеральний секретар пошт і телеграфу - О. Зарубін (рос. есер), генеральний секретар судових справ - В. Садовський, генеральний секретар продовольчих справ - М. Стасюк, генеральний секретар державного контролю (державний контролер) - М. Рафес (БУНД), генеральний секретар міжнаціональних справ - О. Шульгин (УПСР). Товаришами генерального секретаря міжнаціональних справ було обрано М. 3ільберфарба (Єврейська Об'єднана Соціалістична Партія) та В. Міцкевича (Польський Демократичний Централ). Статс-секретарем в справах України при Тимчасовому уряді призначено П. Стебницького (УПСФ).

16(29).7.1917 УЦР ухвалила “Статут вищого Управління Україною” (“Статут Генерального Секретаріату”), який проголошував Г.С. найвищим карйовим виконавчим органом, визначав його структуру і функції. Однак, стурбований розгортанням державотворчих процесів в Україні, російський уряд не затвердив “Статуту Генерального Секретаріату”, видав “Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату” а 4(17).8.1917. “Інструкція” значно обмежувала автономні права України: Г.С. мав стати органом Тимчасового уряду і фактично не одержував виконавчих функцій; Г.С. обмежувався до семи генеральних секретарів; дії українського уряду могли поширюватися тільки на 5 губерній - Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і Чернігівську. 9(22).8.1917 після довгих і бурхливих дебатів УЦР взяла до відома інструкцію й 21.8.(3.9.)1917 затвердила Г.С. у наступному складі: голова і генеральний секретар внутрішніх справ - В. Винниченко, генеральний секретар фінансів - М. Туган-Барановський (УПСР), генеральний секретар земельних справ - М. Савченко-Більський (УПСР), генеральний секретар народної освіти - І. Стешенко, генеральний секретар міжнародних справ - О. Шульгин (товариші - М. Зільберфарб і В. Міцкевич), генеральний писар - О. Лотоцький (УПСФ), генеральний контролер - О. Зарубін, комісар України при Тимчасовому уряді - П. Стебницький.

Більшовицький переворот і повалення Тимчасового уряду в Росії у жовтні 1917 зумовили перехід всієї повноти влади в Україні до УЦР і Г.С. 30.10.(12.11.)1917 Центральна Рада ухвалила доповнити склад Г.С. і призначили таких нових генеральних секретарів: військових справ - С. Петлюра, продовольчих справ - М. Ковалевський (УПСР), торгівлі і промисловості - В. Голубович, юстиції - М. Ткаченко (УСДРП), шляхів - В. Єщенко, пошти і телеграфу - С. Зарубін, праці - М. Порш (УСДРП). Крім того, було призначено третього товариша генерального секретаря з міжнаціональних справ Д. Одинця. Після проголошення 7(20).11.1917 Української Народної Республіки в Г.С. відбулися деякі зміни.

В серед. листопада подали у виставку М. Савченко-Більський, О.З арубін, О. Шульгин, згодом - М. Туган-Барановський і О. Лотоцький. На поч. січня 1918 до складу Г.С. входили: голова і генеральний секретар внутрішніх справ В. Винниченко, генеральні секретарі: військових справ і праці - М. Порш, судових справ - М. Ткаченко, морських справ - Д. Антонович, продовольчих справ - М. Ковалевський, пошт і телеграфу - М. Шаповал (УПСР), торгівлі і промисловості - В. Голубович, земельних справ - Б. Зарудний, шляхів - В. Єценко, освіти - І. Стешенко, великоруських справ - Д. Одинець, жидівських (єврейських) справ - М. Зільберфарб, польських справ - В. Міцкевич, генеральний контролер - О. Золотарьов, виконуючий обов'язки генерального секретаря фінансів - В. Мазуренко, виконуючий обов'язки генерального писаря - І. Мірний.

9(22).1.1918. Українська Центральна Рада IV Універсалом (див.Універсали УЦР) проголосила УНР незалежною і самостійною державою. Цей універсал перейменував Г.С. в Раду Народних Міністрів УНР. В 1917-18 видавався “Вісник Генерального Секретаріату України” (згодом – “Вісник Генерального Секретаріату УНР”).

Джерела

http://histpol.narod.ru/government/ukr_upr/ukr_upr-026.htm

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі