'В'севолод I Ярославович (хресне ім'я Андрій, 1030—13 квітня 1093)— великий князь київський (1078—1093), четвертий син Ярослава I Мудрого та шведської принцеси Інгігерди.
Біографія[]
| Всеволод Ярославич | |
|---|---|
| Файл:Vsevolod b.jpg Портрет Всеволода в молодості | |
|
Роки правління: |
1078 - 1093 роки |
|
Попередник: |
Ізяслав I |
|
Наступник: |
Святополк II |
|
Дата народження: |
1030 рік |
|
Дата смерті: |
13 квітня 1093 |
|
Місце смерті: |
Вишгород |
|
Сім`я: |
Дружина - Анастасія, Ганна Діти - Володимир, Євпраксія, Ростислав, Янка, Катерина Батько - Ярослав Мудрий Мати - Інгігерда |
|
Династія: |
|
Народився в 1030 році. Був улюбленим сином Ярослава. Перша дружина "Мономахиня", донька візантійського імператора Констянтина ІХ Мономаха Марія, померла у 1067 році. Друга - половчанка Анна, померла в 1111 році. Анна, княгиня "Всеволожа", фігурує у графіті на стіні Софії Київської, в якому говориться, що княгиня Всеволожа купила землю Бояню всю.
Народив синів Володимира II Мономаха 1053 року, Ростислава 1070 року, трьох доньок - Євпраксію, Янку та Катерину (pl:Katarzyna Wsiewolodowna). Вихователем дітей князя був Боян-Ян[5]. У 1054-1073 року князь Переяславський. У 1073-1078 роках князь Чернігівський. З 1 січня 1077 до 13 квітня 1093 року - Великий князь Київський, з перервою на на липень-жовтень 1077 року.
В 1078 р. був розбитий половцями на ріці Сожиця(Оржиця) Одноосібно керував державою понад 15 років, а до того керував державою як член триумвірату Ярославичів. У роки його правління була збудована церква Андрія Первозваного у Києві, Михайлівський Видубецький монастир, перенесено мощі Святого Феодосія, відкрито школу для дівчат.
Намагався втримувати єдність київської держави і підтримував зв'язки з Візантією та Західною Європою, говорив п'ятьма мовами. Батько Володимира II Мономаха, Євпраксії Всеволодівни, королеви Адельгейди, імператорки Германії та Преподобної Анни Всеволодівни, засновниці жіночої монастирської школи у Києві. Євпраксія є одною з перших вітчизняних феміністок: "...мала силу характеру і мужність боротися проти гноблення і знущань. Вона виступила проти найсильнішого можновладця світу - германського імператора Генріха IV - й перемогла його, хай і пожертвувавши собою. Такою й увійшла до історії.
