Волиняни — східнослов'янське населення, що жило на території Волині. Згадки про Волинян містяться у давньоруських літописах (Повість минулих літ) та іноземних хроніках (Баварський анонім 10 ст.). Є припущення, що волиняни творили племінний союз і у більш ранніх джерелах згадуються під назвою дуліби. Oдне з літописних племен, яке впродовж 8-10 ст. проживало на західноукраїнських землях,
Волинянка і деревлянка.
заселяючи територію історичної області - Волині. Згадки про В. містяться у давньоруських літописах (Повість минулих літ) та іноземних хроніках (Баварський анонім 10 ст.). Пишуть про них і арабські мандрівники Аль-Масуді та Ібн-Якуб. Письмові джерела свідчать про існування на землях, заселених В., біля 70 укріплених городищ. Головними центрами В. були Волинь, а згодом Володимир (Волинський). Є припущення, що волиняни творили племінний союз і разом з душанами у більш ранніх джерелах згадуються під назвою дуліби. У 9-10 ст. землі, заселені волинянами ввійшли до складу Київської держави, а в періоди розпаду тут утворилось окреме удільне князівство, яке згодом стало частиною Галицько-Волинської держави.
Історія[]
На початку 9 ст. у Волинян панували феодальні відносини.
В 2-й половині 10 ст. Баварський анонім називає Волинян поряд з бужанами. Він повідомляє також, що у Волинян було 70 міст (типу замків). Арабський історик Аль Масуді та Ібрагім ібн Якуб пишуть, що Волиняни (валінана) були могутнім слов'янським племенем, якому підкорялися інші племена. Головними містами у Волинян були Волинь, Червен, Бужськ.
У 981 році князь Володимир Святославич підкорив населені Волинянами Червенську і Перемишльську землі: «Пішов Володимир на ляхів і зайняв їх городи, Перемишль, Червен і інші городи, які і до цього дня є під Руссю». У своєму поході Володимир не тільки зайняв Червен і Перемишль, але пішов далі, у землі Польщі. Галицько-Волинський літопис з нагоди походу Данила на Сілезію згадує далекий похід Володимира у польські землі: «інший князь не входив у землю лядську так глибоко, окрім Володимира Великого, який охрестив землю». Після вдалого походу Володимир Святославич переніс столицю Волинської землі з Волині до міста Володимир. Із створенням нової столиці була пов'язана нова форма управління. Волинська земля стала зватися Волинське князівство, владу в якому він передав своїм синам — спершу Борисові, пізніше Всеволодові.
За даними археологічних досліджень, Волиняни — землеробське населення; розвинуті були також промисли і ремесла (обробка заліза, гончарство тощо). В кінці 10 ст. на території, де жили Волиняни, виникло Володимир-Волинське князівство, яке згодом стало частиною Галицько-Волинської держави.
Чоловічий стрій[]
Волиняни зберігали в одязі давні звички,традиції. Сермяги носили брунатого кольору, часом також білого або чорного, обшиті біля коміра, на рукавах та біля кишень червоними шнурами. Носили також червоні пояси та суконні або баранячі шапки,обшиті також шнурами. Сермяги мали також каптурі, які в дощову погоду одягали на голову. З взуття носили чоботи.
Жіночий стрій[]
Жінки носили чоботи на високих каблуках червононо або як подолянки жовтого кольору. Спідниці носили кольорові, в клітинку, клітинка була зелених, жовтих або червоних кольорів. В багатьох місцях замість цілої спідниці носили дві плахти: одну ззаду і одну спереду. Дівчата на голові носили квіти, а жінки кольорову хустку або намітку, вишиту на кінцях .
Сорочки біля коміра та на рукавах вишивали білими, небесними або червоними кольорами. В свята поверх строю одівали бекешу з небесного сукна, з чорних або сивих баранів.
Хата на Волині
Житло на Волині[]
Хати на Волині були переважно з дерева, поліплені глиною та побілені в білий колір. Хати мали призьбу та були оточені земляним плотом (там де було мало лісу) чи дубовим тином. Церкви на Волині були трьохкупольні. Вози на Волині запрягали трьома або чотирма кіньми.
Джерела[]
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- Племінні об’єднання. Приєднання до Київської Русі.
