FANDOM


Київ

Рівне - місто бандерівсько-партизанської слави
А ще там народився і жив Югочка. А ще там тролейбуси водять дівчата з Березного


Спочатку коли Земля ще була плоскою і покоїлася на трьох слонах і величезній черепасі стаття писалася для Файної Меморії.

Rivne 02 Vorota

Західні ворота - в'їзд до Рівного з боку Луцька; а стояла там колись за совєтів нехіла "сорокап'яточка", щоб ворогам західним не повадно було...

Rivne Ostrig zamok

Зовсім навіть не Рівне, а Остріг - замок князів Острозьких

Рівне, у совєцькі часи Ровно - це, аноне, сумовите невелике місто, що неквапом розляглося трохи південніше Полісся, але, тим не менше, мало не повністю заповнене полішуками, що понабігали хто-зна звідкіля.

Що ми знаємо про Рівне?

Перша згадка

Як не дивно, перша згадка про Рівне відносить нас до далекого 1242 року.

Rivne Dybno 11

А тут - під Дубенським замком, спочатку Андрій мав секс, потім випилював козаків, а потім був випиляний батьком-Тарасом. Та не Шевченком, а Бульбою!

Чим цей рік критичний і цікавенний?

За свідченням москальсиких вчених, Москва вже була (московити банячили з приводу чергового "ювілею", бо, начебто, 1149+850=1999; п'янка була люта, бабла витрачено - караул!). А от наші вчені доводять, що перші спомини про Москву - це 1272-1273 роки, коли став княжити "у Московському улусі" перший князь - васал Золотої Орди. [1]. А ДО НЬОГО не було такого улуса; НІХТО там не княжив.

Rivne 56 Weva

Стояв тут Ленін. І прийшов Володя Стасюк. І поставив на місці Леніна Кобзарю пам'ятник. А Кобзаря у Рівному зроду не було

Отже, станом на 1242 рік Рівне вже БУЛО, а Москва - навряд чи.

У той же 1242 рік, як твердять москалі, славний лицар, воїн і князь Олександр скоїв свій перший черговий ратний подвиг - зборов ганебних тевтонів на Ладозькому Чудському озері, за що і був в процесі нарєкомий Нєвскім (Ярославич отримав цей нік у 1240 році за битву зі шведами, як не дивно - на річці Нева), а ще пізніше - канонізований московицькою церквою у святі.

Ті ж самі наші вчені традиційно твердять, що це все хуйня, бо на 1242 рік було Олександру рочків так 11-13, і подвиг він свій здійснити не міг по причині малолєцтва, а також - бо в той самий рік пан Вільгельм де Рубрук спостерігав вище рєкомого Олександра в ставці хана у Сараї, що, як відомо, дюже близенько до Волги, але трохи задалеко від Нєви. Там княжич виконував почесну місію заручника, щоби його татко міг отримати грамоту від хана і княжити якимось Залещанським улусом, бо Московського улуса - правильно, аноне, - ще не було і в помині. [2]

Під Польщею

За 40 км південніше від Рівного - ще менше містечко Остріг - резиденція, і основний зимовий палац князів Острозьких. Там же першодрукар Іван Федоров запиляв свою "Острозьку Біблію"; там же була відкрита і працює (поновлено за часів незалежності) Острозька Академія - серйозний виш європейського рівня.

Якщо Остріг від Рівного на південний схід, то Дубно (хто пише "Дубне") - це на південний захід. Так от, саме при облозі Дубна син Тараса Бульби Андрій забив на своїх, бо люто закохався у польську красуню. В процесі був жорстоко випиляний власним батьком ("чим я тебе породив - тим я тебе і вб'ю") - читайте Гоголя. Так от, весь заміс відбувався у літній резиденції князів Острозьких - у Дубенському замку, це виходить трикутник - 40 км і від Острога, і від Рівного.

У Рівному стоїть пам'ятник Тарасові Шевченку. Але то Володя Стасюк явно погарячкував. Пам'ятника-то він заваячив, але Тарас - як свідчать усі його біографи, торжествєнним маршем прокрокував якось через Дубно в напрямку Острога, а от у Рівне так і не зайшов - не було у ті часи Тарасові що робити у Рівному; дюже зачухане і провінційне було містечко, як на Великого Кобзаря. Самі круті тусовочні місця були - це пивзавод, і міська тюрма, любовно оспівана В.Г. Короленко у "Дітях підземелля". Це при тому, що сам Короленко навчався у гімназії (де зараз міський краєзнавчий музей), а так кохані ним діти підземелля розводили туберкульозні палички тут-таки, поряд, у закинутому замку якихось васалів князів Острозьких князів Любомирських, на місці якого нині плавають лебеді біля обласної бібліотеки.

Rivne 03 museum

Гімназія Короленка-Рейхс-канцелярія Коха-обком татка Югочки-краєзнавчий музей

Авторові здається, причина не стільки у безмежній любові рівнян до Кобзаря, скільки у тому, що коли зняли пам'ятника Леніну, з пів-року пробували довбати постамента. Хєра! Совєцький стратегічний бетон!. От, шоб добро не пропало, і забодяжив Володя пам'ятника Кобзареві - суворого такого монумента заліпив!

Ну, це ми трохи відволіклися від сюжету.

Перші і другі совєти

Совєтів було двоє.

Ні, не так. Було їх, звичайно, набагато більше. Але набігів совєтів на Рівне було два. Від того люди і казали - перші совєти, і другі совєти.

Перші совєти

це коли у 1918 році Червона Армія воювала усих і вся. У Рівному був штаб Першої кінної Будьонного. Тут же засідали і чинили справедливий пролєтарський суд як самі москалі Будьонний і Ворошилов, так і їх інтернаціональні подєльнікі, від яких у Рівному лишився пам'ятник Олєко Дундичу, нині випиляний нах вдячними рівнянами.

У 1919 уїблан Ульянов-Лєнін наказав підписати Бресський мир, Волинь за яким знову відійшла до Польщі.

Веселуха цих років пов'язана з тим, що, коли совєти запиляли на належній їм східній Україні голодуху, що потім дістала назву голодомору, західні українці поперли ґамку для східних братів, і допорли її аж до Корця. А там совєцькі лицарі багнетами тикали у боки і дупи тим, хто намагався цю ґамку передати через прикордонну "колючку". Отака драма, аноне. Коли тепер москалі розказують, що "Велікій Сталін" однаково чморив і московський нарід, сміємо нагадати - Сталін особисто біля Корця не пхав у дупу багнета "хахлам", а робили це "прастиє русскіє сєльскіє парні" в чекісських картузах із синіми облямівками.

Другі совєти

прийшли до Рівного — 17 вересня одна тисяча дев'ятсот дридцять дев'ятого року. Так - вулиця 17-Вересня - і називалася одна з вулиць Рівного до 1992 року.

Оспівана Короленком рівненська тюрма знову не лишилася без мешканців - комуняки свою справу знали туго.

Війна

Отже, для Рівного війна почалася не у 1941, а, як писалося, 17.09.1939 року. Задрочені більшовицькими розстрілами і повішеннями "за шию, доки не помре", мешканці Рівного досить лояльно сприйняли прихід гітлерівців, але заміс обіцяв бути тривалим. Працівників розстрільних підвалів з московії змінили ахтунги з фатерлянду. Сцена та ж сама, дійові особи дещо інші.

При цьому - прикиньте парадокс - за два роки більшовики вже встигли наагітувати у комсомолію та вкп(б) (хто не загітовувався - забивали шомполами, вирізали, стріляли, вішали). І от на початок війни 1941 року уже були сім'ї, з яких чоловіків забрали до лав Червоної армії.

Німці випилювали усіх - членів родин вояків Червоної армії, совєцьких активістів, а коли випиляли - почали набирати заручників просто з інтеліґенції міста.

У цих умовах в місті діяли два ворогуючих підпілля - совєцьке (згадайте Павла Грачова, він же Пауль Зіберт, він же Ніколай Кузнєцов) і бандерівське.

Для підпільників з обох сторін Рівне було цікаве тим, що німчура у затишненькому облаштувала не хір собачий, а столицю всія України - рейхс-канцелярію Еріха Коха (у тій-таки будівлі, де була гімназія Короленка).

Rivne 02 teatr

Облмуздрамтеатр. Коли його не було - німці тут ставили шибениці, а сьогодні тут Мужчина, Ви думаєте платити за свої яйця?

Коха Кузнєцов - при усіх стараннях - випиляти не зміг, але успішно випиляв кількох німчурівських ґенералів. При цьому, леґендарний развєдчик йшов на операцію, наперед знаючи, що німчура за кожного випиляє із заручників - мешканців Рівного, з розрахунку 1/10. Чим добрі парні із СС і займалися успішно.

Самого ж Кузнєцова випиляли братні бандерівці. Як - ніхто не знає. Більшовицька пропаганда стверджує, що на доблесного лицаря меча і кинджала з ГРУ наскочила ціла банда "буржуазних нацианалістав", і той з криками "Так не достамся же я нікаму!" підірвав і себе, і всіх присутніх на тусовці.

В подальшому так і тусувалися - бандерівці зрідка набігали з лісу, Еріх Кох рулив з кабінету, облаштованого у бувшій гімназії.

Все б нічого, та от 2 лютого 1944 року по вулиці Соборній (до 1992 - Леніна) з кровопролитними боями в місто увірвалася уже не Червона, а Совєцька армія, а разом з нею - Тувинські добровольці і навіть горно-стрілецька дивізія (які у Рівному гори? ХЗ!)

Війна тихим сапом покотилася на захід, славні чекісти методично дострілювали тих, кого не дострілили перші і другі совєти, а останнього бандерівця на Рівненщині виловили зі схрону - коли би Ви думали - аж у 1953 році.

Совєцькі часи

У совєцькі часи в Рівному - що називалося на москальський лад Ровно - сталося чимало сумовитих і веселих подій, серед яких - щоб тобі, аноне, було цікаво, у 1964 році народився Югочка, а в 1973 пустили перший тролейбус.

Як Ти здогадався, аноне, Югочка народився не в сім'ї простого полішука, а в родині спочатку Другого, а трохи згодом Першого секретаря Рівненського обкому КПУ. Сам обком у рік народження Югочки знаходився ДЕ? - ПРАВИЛЬНО! Вірно, аноне - у тому таки будинку з колонами, де спочатку навчався Короленко, потім керував Українським фатерляндом Еріх Кох, а вже після виїзду обкому у спеціальний новий відбудований комплекс розмістився Рівненський краєзнавчий музей.

Оскільки в совєцькі часи метро у Рівному ніхто копати не думав, отже, такої слави, як Львівське метро, Рівному не зажити ніколи, поступово переходимо до років Незалежності.

Югочка зростав духовно і фізично, облмуздрамтеатр ставив нові вистави, РГРЗ - Рівненський газорозрядний завод - готувався стати "Газотроном" - місцем трудового подвигу Югочки, найбільший у Європі Рівненський льонокомбінат клепав таку джинсу, що Левай Страус разом з Лііі Купером нервово палили у кутку, мотогонщики на мотоціклах Хлиновський і брати Трофімови нагинали впополам всіх решту спідвеїстів Європи та світу - все йшло своїм шляхом до - як здавалося - хепі енду.

Аж раптом

Виринули вуйки із Львівського метрополітену, і прийшли вони до головного мольфара, і почали творити Галицьку змову.

І зрозуміли рівненські полішуки, і не полішуки, що жити так більше не можна.

І підмовили галицькі вуйки Кравчука продовжити Галицьку змову у Біловезькій пущі, а рівняни разом з усіма іншими виходили на "живий ланцюг".

І стала Вільна Україна.

Роки незалежності

І став Югочка простим інженером на "Газотроні", і повів Вілен Арутюнович (Авантюрович) Мартиросян 55 окремий Петраківський полк зв'язку ("мой полЬк!") 13 загальновійськової армії на Майдан, де ще стояв тоді Ленін; і прийняв той "полЬк!" Присягу на вірність Україні - перший в Україні прийняв. І поїхав Вілен Авантюрович засідати - спочатку до Москви, а потім - уже ґенералом - до Києва.

І вибрав тоді на загальних зборах шляхом відкритого голосування "мой польк!" командира свого - підполковника Бєркасова. А що не попитали вони у начальників із штабу армії, а ще бо посилав тих начальників Мартиросян далеко і надовго, злі стали начальники, і почали нагинати в Першому українськову польку усе, що тамечки шевелилося, а, що не шевелилося, почали нагинати теж, попередньо розшевеливши...

І розвалилися якось самі собою рівненські потужні совєцькі заводи. І радіозавод розвалився, і РЗВА став АВВ німецьким, і "Газотрон" не оминула участь та ж. А де був молокозавод Рівненський - зрівняли київські менаґери все "під ноль", і на місці його вибудували торгово-розважальний блядсько-увєсєлітєльний комплекс з блекджеком і курвами. І залишилися від рівненського славетного масла, і від сосисок рівненських лишень ящики з надрукованими написами, і не вірять продавчині київські, що там, де робили це масло, працюють нині, не покладаючи довгих струнких ніг, дівчата рівненські.

А ті, що не працювали, не покладаючи ніг, ті танцювали у ансамблях "Полісянка" та "Едельвейс", ніг своїх таки не покладаючи теж, а мазу в Рівному тримав тоді Валєра Коротков. Потім Валєра, добряче набравши бабла, поїхав до Лондонщини, що на Англії, а Рівне жило собі далі.

А інженери пішли - хто куди. Хто на рівненський базар - торгувати баксами-шкарпетками-сірниками-конденсаторами, хто до Польщі подався за довгим злотим та евро, а хто, як Югочка, став казати, що Кучма лайно - і подався у міністри МВС, бо попередник його, злякавшись помсти Ґолови Ґонґадзе, двічі з того переляку вистрелив собі у свою власну голову.

Отак і живе собі й нині місто партизансько-бандерівської слави, центр бандерштату Рівненщина місто Рівне.

І приїздив у Рівне Кучма, і кохав його Пасічник, і кохав Проффесор, і Йуля форсила у Рівному Фірташа на "Азоті", а у Рівному - Усім байдуже.

І хто думає, що настав пиздець всіх сподівань - не дочекається той...

НаВука Рівненщини

З перевіреного істочніка повідомляють:

Не чекаючи, доки розгойдаються Британські вчені з їхніми нанотехнологіями, учені Рівненщини розпочали надтаємні роботи з винайдення нового баттхамера із впорядкування місцевого сленгу.

Цим визначним - безперечно - здобутком таємні лаборіянти внесли свій героїчно-патріотичний внесок у вдосконаленні секретної зброї усіх бандерівців під кодовою назвою Українська лайка.

Ось що конкретно повідомляє істочнік:

Міні-словник на 360 найуживаніших на Рівненщині сленгових виразів видали у Національному університеті “Острозька академія”. Студенти закладу три тижні опитували перехожих у віці від 14 до 30 років. До Дня рідної мови вирішили показати його у Рівному.
У словнику на 16 сторінках містяться студентський фольклор, Інтернет-меми та суто місцеві слова. Наприклад, “гваздіти” у селах Рівненського району означає “теревенити”, “гуня” - безвідповідальна людина.
Проект вела кафедра журналістики та українознавства академії. Автори збірки опитували учнів, студентів та молодих спеціалістів, які вживають робочий жаргон. Збирали сленг у Рівному, райцентрах та селах Костопільщини, Острога, Кореччини, Гощі та Володимиреччини.

Серед найнезвичніших слів у збірці :

Атмор – значне здивування
Вгавгкатися – пізно зрозуміти суть справи
Дракула – людина, яка набридає оточуючим, енергетичний вампір
ЖЖ – жвачноє животноє, – нерозумна людина
Заліпок – той, хто багато спить
Зєлікі – долари США
Їжак – людина, яка вирізняється поведінкою.
Кафедра філософії – вбиральня, туалет
Мітингайло – оратор, балакуча людина
Моня – повільна людина
Насильник – фахівець, викладач
Парогуль – студент-прогульник
Раха – незграба
Тоха – розгублена дівчина
Тутмос, тундра – дурень
Фаня – елегантний молодий чоловік
Хрестопиздень – лайливе прізвисько міліціонера
Цямка – легко доступна дівчина
Шрек – дивак або особа непривабливої зовнішності
Щундра – дівчина, яка має складний характер
Юкі-пукі – фантастично, неймовірно
Юмперс – стильно вдягнутий чоловік
Ющ – ненадійна людина
Яга – жінка з невдалим макіяжем

Завідувач кафедри української мови Острозької академії Іван Хом’як каже, що сто років тому українці майже не вживали сленгу.

“У наших прадідів було усього п’ять лайливих слів – дідько, чорт, до біса, свиня і собака. При цьому часто додавали - “не при хаті кажучи”, - розповідає Іван Миколайович. – У моєму дитинстві молодь вживала такі слова як “чувіха” – дівчина, "лабати" - грати на музичних інструментах – це лексика покоління стиляг. На роботі та у сім’ї я сленгу не вживаю принципово”. На думку професора, державна політика в Україні не сприяє розвитку мови.

“Маємо закриття україномовних шкіл, скасування квот на україномовні передачі в ефірі теле-радіостанцій. Якщо так піде далі – не виключено, що за 50 років українська мова може зникнути, як явище” - [3]

Ще у цій Вікі

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі